Пәтуәлар

Зәруліксіз басқа мәзхабқа өтуге болмайтыны жайында Ханафи ғұламалардан кімдер айтқан?


Сұрақ:

 Ханафи ғалымдардан: Ибн Абидин, Тахтауи, Шурунбуляли, Аляуддин ибн Абидин, Ибн Хумам, Ибн Амир Хадж сияқты ғұламалар зәрусіз басқа мәзхабқа өту рұқсат екені жайында айтқан, ал рұқсат емес деп кім айтты?

 Жауап:

 Ханафи мәзхабының қағидаларына сай, егер қандайда бір мәселе бойынша мәзхаб құрушыдан тікелей жауап болмаса, яғни Имам Әбу Ханифа және оның шәкірттерінен, онда мәзхабытың ерте мужтахидтердің пәтуасы еруге міндетті болады [қр. «Шарх укуд расм әл-муфти, 52-53 бет, Бушра]

1) Әбу әл-Аббас Ахмад ибн Мухаммад ан-Натифи (446-ж. дүниеден өтті):

وقال أبو العباس الناطفي: هذا إذا كان المستفتي على مذهب أهل العراق أفتى عالم بقول أبي حنيفة رحمه الله وأفتى عالم بقول أبي يوسف وأفتى عالم بقول محمد أو بقول زفر، فليس له أن يأخذ بقول الشافعي ولا بقول مالك (معين الحكام فيما يتردد بين الخصمين من الأحكام للطرابلسي، دار الفكر، ص.٢٧)

2) Захир ад-Дин әл-Маргинани әл-Кабир (506-ж. дүниеден өтті):

 عامي حنفي المذهب افتصد ولم يعد الطهارة اقتداء بالشافعي في حق هذا الحكم لا يسوغ له ذلك (القنية للزاهدي، مخطوط، ص.٩٣/أ)

3) Фахр әл-Куддат Мухаммад ибн Хусейн Арсабанди (512-ж. дүниеден өтті):

 الحق لو كان حقوقا لساغ للمقلد تقليد هذا المحتهد مرة وتقليد الآخر مرة، فكان هذا بناء الدين على الهوى، وهذا قبيح...ومن قال الحق واحد ألزم العامي أن يتبع إماما واحدا وقع عنده بدليل النظر أنه أعلم، ولا يخالفه في شيء بهوى نفسه (تقويم أصول الفقه، دار النعمان للعلوم، ج.٢ ص.٨٦٨) 

4) Фахруддин Мухаммад ибн Махмуд (570-ж. дүниеден өтті):

 العباد مأمورون بالعمل بدلائل الشرع...أما في حق عامة المسلمين فلا يكون في وسع كل أحد أن يرجح الدلائل ويجتهد لكن ينبغي أن يرجح إماما يرى ويكون متبعا له، فإذا تأمل ورجح إماما على إمام ورأى أن طريقه الحق والصواب بطل عنده قول الباقين، فلا يجوز العمل بمذهبهم كالمجتهد إذا صح عنده دليل لا يعمل بالباقي، وإنما كان كذلك لأن الناس كلهم مأمورون بالعمل بأمر الله، غير أن العلماء مأمورون بالدلائل والنظائر وترجيح أحد الدلائل والعوام مأمورون بترجيح العلماء إذ ليس في وسعهم غير ذلك، ليكون الكل ممتثلين لأمر الله تعالى (جواهر الفتاوى، مخطوط ص.٣١٧/ب-٣١٨/أ)

 5) Шейхул Ислам Бурхануддин әл-Марғинани (593-ж. дүниеден өтті):

 رجل علق الطلاق بالتزوج ثم تزوج امرأة فاستفتى من شفعوي المذهب فأفتى على مذهبه أن لا يقع الطلاق لا يكون حجة في حقه (مختارات النوازل، مخطوط، ص.٣٦/ب)

 6) Мухаммад ибн Махмуд әл-Асрушани (632-ж. дүниеден өтті):

 وجاز للرجل والمرأة أن ينتقل من مذهب الشافعي إلى مذهب الحنفي وكذا على العكس ولكن بالكلية، أما في مسألة واحدة فلا يمكن، حتى لو خرج دم من حنفي المذهب وسال لا يجوز له أن يصلي قبل أن يتوضأ اقتداء بمذهب الشافعي في هذه المسألة فإن صلى قبل أن يتوضأ يصفع، وقال بعضهم: ليس للعامي أن يتحول من مذهب إلى مذهب حنفيا كان أو شفعويا، وقال بعضهم: من انتقل إلى مذهب الشافعي رحمه الله ليزوجه ولي البكر البالغة بغير رضاها يخاف عليه أن يسلب إيمانه وقت موته لإهانته بالدين لجيفة قذرة (كتاب الكراهة للأسروشني، مخطوط، ص.٩/أ)

 Бұл сөздер ханафиге қажетсіз (даруратсыз), екінші дәрежелі мәселелерде басқа мәзхабтың үкімдеріне еруге болмайтынын анық көрсетеді.

 Ибн әл-Хуммамға (861-ж. дүниеден өтті) келетін болсақ ол бір мәзхабқа еру міндеті барлық мәзхабтарда 'әмми әрбір мәзхабтың жеңілдігін іздеуімен байланысты екенін келтіргеннен кейін, өзі жеке бұл пікірмен келсіпепті ["Фатх әл-Қадир", 8/239].

 Бірақ Ибн әл-Хуммам (861-ж. дүниеден өтті) ханафи мәзхабына сай келмейтін пікірлері болғанымен танымал, сондықтан оның шәкірті Қасим ибн Кутлубуға (879-ж. дүниеден өтті) өзінің ұстазы, яғни Ибн әл-Хуммам қандайда бір мәзхабқа қайшы келетін пікір келтірсе онда бұл пікірге еруге болмайды деп келтірген ["Шарх укуд расм муфти", 35 бет, Бушра]. Бұл сондай бір пікірлердің біріне жатады.

 Ал аш-Шурунбуляли, ат-Тахтауи, Ибн Нуджейм және Ибн Абидин сияқты фақиһтарға келетін болсақ, олар мәзхаб мукаллидтері, олардың міндеті өз пікірлерін келтіру емес мәзхаб үкімдерін жеткізу. Және Ибн Абидин [«Шарх укуд расм муфти» 42 бет] кітабында өзінің уақыты жайында айтты:

 انقطع المفتي المجتهد في زماننا ولم يبق إلا المقلد المحض

 Және ол жүздеген жыл бұрын айтқан аш-Шурунбулялидің (1056-ж. дүниеден өтті), сөздерін келтірді:

 المقلد الذي ليس من أهل الإجتهاد كحنفية زماننا

 Және дәл соны Меккенің ханафи муфтиі Ибраһим әл-Бири де (1099-ж. дүниеден өтті) айтқан:

ليس للمفتي في زماننا إلا نقل ما صح عن أهل مذهبه الذين يفتي بقولهم

Қорытынды: Ханафи екінші дәрежелі мәселелерде қажетсіз басқа мәзхабқа өте алмайды. 
Ал бұл мәзхабтық фанатизм (таассуб) деген пікірге келетін болсақ бұл қате пікір, өйткені Имам әл-Асрушани ханафи толық шәфиғи мәзхабына өтуге болатыныны жайында, ал себепсіз екінші дәрежелі мәселелерде басқа мәзхабқа өте алмайтыны жайында ескерткен. Таассуб пен тамассук (мүлтіксіз мәзхабқа еру) арасын айырып алған жөн. 

Әбу Әли әл-Әшғари әл-Ханафи хафизахулла

Дереккөз: ask.fm/abu_ali_al_ashari 
Аударған: darulahnaf.com

Комментариев нет